багрець
БАГРЕ́ЦЬ, ю́, ч.
Те саме, що багря́нець.
Гомоніла зграя, поки сонечко не закочувалося, багряна зоря не кидала на все місто свій багрець і мороз не кріпчав (Марко Вовчок);
Гасне багрець від заходу сонця, синіють поля і хати (В. Кучер);
Багрець лісів, душі моїй відрада, Хоч і жовтій, ніколи ж не в'ялись (А. Малишко);
Бачив, як наливаються багрецем Пилипові щоки, як скляніють очі (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)