багрець
БАГРЕ́ЦЬ, ю́, ч. Те саме, що багря́нець.
Гомоніла зграя, поки сонечко не закочувалося, багряна зоря не кидала на все місто свій багрець і мороз не кріпчав (Вовчок, І, 1955, 297);
Гасне багрець від заходу сонця, синіють поля і хати (Кучер, Прощай.., 1957, 321);
Багрець лісів, душі моїй відрада. Хоч і жовтій, ніколи ж не в’ялись (Мал., І, 1956, 129).
Словник української мови (СУМ-11)