багровіти
БАГРОВІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
1. Набувати багрового кольору, ставати багровим.
Польські сенатори з подивом і обуренням переглянулись, потім почали багровіти (В. Малик);
– Бреше вона! – вигукнув піп, багровіючи від сорому і злості (А. Шиян);
Багровіють ліси, золотяться луги, річка рожевіє, ніби соромиться чогось (Б. Лепкий);
Як розтоплений метал, воно [сонце] багровіло й тануло за горизонтом (Іван Ле).
2. Виднітися, виділятися своїм багровим кольором.
Тачанка його, багровіючи килимами, стоїть впоперек колій просто на рейках (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)