багріти
БАГРІ́ТИ, і́є, недок., поет.
1. Набувати багрового кольору, ставати багровим.
Багріє листя;
* Образно. Земля вся навкруг почорніла, А битва гула і гула. В димах задихались світанки, Багріли вогнем вечори (М. Нагнибіда).
2. Виднітися, виділятися своїм багровим кольором.
В осінній день, мов смолоскип, Багріє липа (А. Малишко);
На дверях, крізь скляний прямокутник на бронзових гвинтах, багріла вивіска (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)