бадьоренько
БАДЬОРЕ́НЬКО.
Присл. до бадьоре́нький.
Хитнув Тихін головою. Так я, мовляв, і знав, і похнюпився. Давид бадьоренько: – Та не хили ти голови так, Тихоне (А. Головко);
А дяк нічого, підтягнув ременика, ще й бадьоренько гомонить до мене (Л. Костенко);
Ява бадьоренько рвонув уперед (В. Нестайко).
Словник української мови (СУМ-20)