бадьорий
БАДЬО́РИЙ, а, е.
Сповнений енергії, сили; жвавий.
І спинився Ісус та й сказав: І кличуть сліпого та й кажуть йому: Будь бадьорий, устань, Він [Ісус Христос] кличе тебе (Біблія. Пер. І. Огієнка);
– Осе так заснулось! – промовив я, почуваючи себе таким бадьорим та дужим, та й почав мерщій вставати (Панас Мирний);
Ми молоді, захоплені, бадьорі, герої ми, і скромні і прості (В. Сосюра);
// Який виражає жвавість, свідчить про енергію, силу.
Гримаса жалю та каяття перекосила не по літах бадьоре лице (Іван Ле);
Секретар .. бадьорим кроком іде їй назустріч (А. Хижняк);
// Веселий, пожвавлений.
Із-за саду долітає бадьорий робочий гомін: співають дівчата, гукають біля скотини хлопці (С. Васильченко);
Бадьора пісня лине Над берегом крутим (М. М. Тарновський);
// Який надає енергії, сили.
Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу, бадьорий бо дух, але немічне тіло! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Бадьорий холод сповняє цю дику чашу, холодні води спадають по сірих каміннях, і п'ють їх дикі олені (М. Коцюбинський);
Ранок був ясний, бадьорий (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)