бадьористий
БАДЬОРИ́СТИЙ, а, е.
Сповнений жвавості, молодецького завзяття.
Старий Карапет вивів проти Саіба своє міцносиле, бадьористе, хоч невелике військо (І. Нечуй-Левицький);
Виговський увійшов в залу свіжий, бадьористий, з веселими думками в голові (Леся Українка);
// рідше. Який виражає бадьорість.
– Знайомтесь, товариші, – бадьористим тоном спробував розвіяти напружену атмосферу Гречкун (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)