бадьористо
БАДЬОРИ́СТО.
Присл. до бадьори́стий.
Усі стояли ніби на повсякденній сторожі і мусили бадьористо й невсипуще стерегти себе од усякої напасті (Леся Українка);
Циган вдарив смичком, пiдморгнувши товаришам, якi бадьористо вiдгукнулися водночас (О. Гончар);
* Образно. Стежка бадьористо збігала на долину (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)