базилік
БАЗИЛІ́К, у, ч.
Кущова або напівкущова трав'яниста рослина родини губоцвітих.
У дощову погоду і спекотні вітряні дні базиліку не збирають, бо дуже знижується вихід ефірної олії (з наук. літ.);
Деякі види базиліку ефіроносні й мають промислове значення – їх використовують як прянощі, ароматизатори, а також застосовують у медицині (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)