базис
БА́ЗИС, у, ч.
1. Сукупність основних елементів будь-якої системи.
Опираючись на математичний і філософський базис загальної теорії систем, конструктивна метафізика повинна генерувати універсальну математичну теорію власних світів абстрактних систем (з наук. літ.).
2. екон., філос. Сукупність виробничих відносин, що становлять економічну структуру суспільства.
Матеріальний базис суспільства, його економічний лад визначають і соціально-політичний характер та духовне обличчя націй (з публіц. літ.).
3. перен. Те саме, що ба́за 2.
Уподібнення пісні птаху часто стає базисом метафор та порівнянь О. Олеся (з наук. літ.).
4. архт. Те саме, що ба́за 1.
5. мат. Упорядкований набір векторів у лінійному просторі, лінійною комбінацією яких подається будь-який вектор цього простору.
Кількість векторів базису не залежить від вибору базисних векторів і дорівнює розмірності простору (з навч. літ.).
6. спец. Відстань по прямій лінії між двома точками, з яких спостерігач визначає напрям до предмета при тріангуляційних вимірюваннях.
Відстань між нулями лінійок залишається незмінною і відповідає виміряному базису (з наук. літ.).
△ (1) Ортогона́льний ба́зис, мат. – набір попарно ортогональних елементів простору, лінійною комбінацією яких можна представити будь-який елемент цього простору.
Побудова ортогонального базису системи векторів;
(2) Ортонормо́ваний ба́зис, мат. – ортогональний базис, який складається з одиничних векторів.
Декартова система координат з ортонормованим базисом називається прямокутною декартовою системою координат (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)