байда
БА́ЙДА, и, рідко.
1. ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса.
Всім до мене байдам байдуже (М. Бажан).
2. тільки ж., іст. Довбаний човен.
Байда тихенько пливла за течією (І. Багряний);
Ближче і далі по морю видніють .. фелюги, байди і ледве примітні при воді каюки, баркаси – всі виходять у відкрите море (О. Гончар).
3. тільки ж., діал. Шматок, грудка чого-небудь ламкого або крихкого (хліба, цукру, дерева).
Ґалаґан маю в хустині зав'язаний, булок повні пазухи та й цукру добру байду (В. Стефаник).
Словник української мови (СУМ-20)