байда
БА́ЙДА, и, рідко,
1. ч. і ж. Безтурботна, гуляща людина, гульвіса.
Всім до мене байдам байдуже (Бажан, І, 1946, 101).
◊ Ба́йди би́ти — те саме, що Ба́йдики би́ти ( див. ба́йдики).
— Ішов би, ледарю, робити, а не байди бити (Укр.. присл.., 1955, 392).
2. тільки ж., діал. Шматок чого-небудь ламкого або крихкого (хліба, цукру, дерева).
Галаган маю в хустині зав’язаний, булок повні пазухи та й цукру добри байди (Стеф., III, 1954, 41).
Словник української мови (СУМ-11)