баклага
БАКЛА́ГА, БОКЛА́ГА, и, ж.
Невелика дерев'яна, керамічна або металева плоска дорожня посудина, барило для зберігання води або іншої рідини.
Потяг Охрім з двома баклагами до криниці (Г. Квітка-Основ'яненко);
Цибулько, не мовивши слова, поставив баклагу (А. Головко);
// Невелика металева, сплюснута з боків пляшка, яку носять при поясі у походах.
І рушив він, гвинтівка та баклага Весь скарб його, на битву йшли сини (А. Малишко);
Запасалися канатами, водою. Ті, що не мали баклаг, одержували їх у старшини (О. Гончар);
Федоська витягла з печі горщик, ополоником налила в баклагу окропу, заткнула і подала (М. Олійник).
Словник української мови (СУМ-20)