баклажан
БАКЛАЖА́Н, а, ч.
1. Однорічна овочева рослина родини пасльонових з плодами довгастої форми фіолетового кольору.
[Ликерія Степанівна:] Он там, на грядках, Харитониха обполює баклажани (М. Кропивницький);
Баклажани та перці більш вибагливі до тепла, ніж помідори (з наук. літ.).
2. Плід цієї рослини.
Я ж полола й поливала твій город. Отже, будуть у тебе й сині баклажани, і огірки, і квасоля, і дині... (З. Тулуб).
3. рідко. Те саме, що помідо́р.
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів (І. Нечуй-Левицький);
На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)