баклажан
БАКЛАЖА́Н, а, ч.
1. Однорічна овочева рослина з плодами довгастої форми синього або фіолетового кольору.
Баклажани та перці більш вибагливі до тепла, ніж помідори (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 87);
[Ликерія Степанівна:] Он там, на грядках, Харитониха обполює баклажани (Кроп., II, 1958, 273).
2. Плід цієї рослини.
Я ж полола й поливала твій город. Отже, будуть у тебе й сині баклажани, і огірки, і квасоля, і дині… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 262).
3. рідко. Те саме, що помідо́р.
На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів (Н.-Лев., III, 1956, 264);
На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять (Мик., II, 1957, 128).
Словник української мови (СУМ-11)