балаган
БАЛАГА́Н, у, ч.
Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі, виставки і т. ін.); рундук.
Коло дверей і кругом балагану гомонять люди (С. Васильченко);
Юрби дівчат купчаться коло балаганів, торгуються, купують (У. Самчук);
// Тимчасове дерев'яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці.
Як з-під землі виростали рундуки, балагани, каруселі (О. Гончар);
Люблю, коли у нас під балаганом Гучна юрба хвилює ураганом І тиснеться до цих дверей вузьких (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете);
// перен. Щось несерйозне, блазнівське, невпорядковане.
“А може б вам, шановні земляки, свого власного театру? .. Тільки щоб був це справжній театр, не балаган, з артистами як слід, репертуаром тощо” (Б. Лепкий).
Словник української мови (СУМ-20)