балаган
БАЛАГА́Н, а, ч. Легка будівля для тимчасового користування (торгівлі і т. ін.); рундук.
Тріпотіли од вітру хисткі стіни легкого балагана (Ільч., Серце жде, 1939, 91);
// Тимчасове дерев’яне приміщення для театральних або циркових вистав на площі, вулиці.
Як з-під землі виростали рундуки, балагани, каруселі (Гончар, Таврія.., 1957, 24);
Люблю, коли у нас під балаганом Гучна юрба хвилює ураганом І тиснеться до цих дверей вузьких (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 5).
Словник української мови (СУМ-11)