баланда
БАЛАНДА́, и́, розм.
1. ж. Дуже рідка пісна юшка.
Завели до товарних вагонів і повезли на захід. Мене було призначено в обслугу – носити бранцям баланду, окріп. На станції Кременній я втік... (Микола Чернявський);
Нарешті привезли й стали роздавати вечірню баланду, в камері всі заворушились (Б. Антоненко-Давидович).
2. ч. і ж., діал. Сварливий балакун.
Словник української мови (СУМ-20)