баланда
(-и) ж.
1. крим. В'язнична юшка, рідка їжа в колонії. "Тут всі навчилися чекати", — висловився якось в одному зі своїх віршів мій товариш Федір. "Чекають миски баланди, — іронізує він далі, — листа із дому виглядають..." (А. Шевченко, Чорний човен неволі). БСРЖ, 46; СЖЗ, 14; ЯБМ, 1, 57.
Короткий словник жарґонної лексики української мови