Короткий словник жарґонної лексики української мови
Значення в інших словниках
балалайка —
балала́йка іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
балалайка —
Російський народний щипковий інструмент з дерев’яним корпусом трикутної форми й трьома (раніше двома) струнами, досить поширений і в Україні.
Словник-довідник музичних термінів
балалайка —
I -и, ж. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника. II -и, ж., розм. Погано засіяні ділянки поля.
Великий тлумачний словник сучасної мови
балалайка —
БАЛАЛА́ЙКА, и, ж. Російський народний щипковий музичний триструнний інструмент із декою у формі трикутника. Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (О. Десняк); Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (О. Гончар).
Словник української мови у 20 томах
балалайка —
И, ж. 1. Гітара. Запілікай щось на балалайці. 2. Будь-який струнний інструмент.
Словник сучасного українського сленгу
балалайка —
див. балакучий
Словник синонімів Вусика
балалайка —
рос. народний щипковий музичний інструмент (хордофон), корпус дерев'яний трикутної форми, три струни, настроєні переважно в унісон і на кварту нижче; виготовляють 5 різних розмірів.
Універсальний словник-енциклопедія
балалайка —
БАЛАЛА́ЙКА, и, ж. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника. Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (Десняк, I, 1955, 101); Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (Гончар, Таврія.., 1957, 487).
Словник української мови в 11 томах