балалайка
БАЛАЛА́ЙКА, и, ж.
Російський народний щипковий музичний триструнний інструмент із декою у формі трикутника.
Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (О. Десняк);
Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)