балалайка
БАЛАЛА́ЙКА, и, ж. Російський народний музичний триструнний інструмент з декою у формі трикутника.
Іван приніс з другої кімнати балалайку і вдарив гопака (Десняк, I, 1955, 101);
Вечорами вже молодь забігає до хати, балалайка побренькує, пісні гудуть (Гончар, Таврія.., 1957, 487).
Словник української мови (СУМ-11)