балакучість

БАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. балаку́чий.

Роман Петрович, незважаючи на свою балакучість, за кілька днів так жодним словом і не натякнув на те, що він думає про їхні відносини (Коз., Сальвія, 1959, 164);

Замула відзначався балакучістю. Слова з нього сипалися, як полова та остюки з-під молотарки (Вол., Місячне срібло, 1961, 330).

Значення в інших словниках

1. балакучість — балаку́чість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. балакучість — -чості, ж. Властивість за знач. балакучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. балакучість — БАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. балаку́чий. Я, либонь, ще не зарекомендував себе балакучістю (Б. Антоненко-Давидович); Замула відзначався балакучістю. Слова з нього сипалися, як полова та остюки з-під молотарки (І.  Словник української мови у 20 томах
4. балакучість — Балаку́чість, -чости, -чості, -чістю  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)