1. Словник української мови в 11 томах

балакучість

БАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. балаку́чий.

Роман Петрович, незважаючи на свою балакучість, за кілька днів так жодним словом і не натякнув на те, що він думає про їхні відносини (Коз., Сальвія, 1959, 164);

Замула відзначався балакучістю. Слова з нього сипалися, як полова та остюки з-під молотарки (Вол., Місячне срібло, 1961, 330).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. балакучість — балаку́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. балакучість — -чості, ж. Властивість за знач. балакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. балакучість — БАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. балаку́чий. Я, либонь, ще не зарекомендував себе балакучістю (Б. Антоненко-Давидович); Замула відзначався балакучістю. Слова з нього сипалися, як полова та остюки з-під молотарки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. балакучість — Балаку́чість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)