балакучість
БАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж.
Властивість за знач. балаку́чий.
Я, либонь, ще не зарекомендував себе балакучістю (Б. Антоненко-Давидович);
Замула відзначався балакучістю. Слова з нього сипалися, як полова та остюки з-під молотарки (І. Волошин);
Роман Петрович, незважаючи на свою балакучість, за кілька днів так жодним словом і не натякнув на те, що він думає про їхні відносини (В. Козаченко);
Мене дратували Воронюкова балакучість і цей натовп, і ця картина, якої я не бачив (Г. Усач).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- балакучість — балаку́чість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- балакучість — -чості, ж. Властивість за знач. балакучий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- балакучість — Балаку́чість, -чости, -чості, -чістю Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- балакучість — БАЛАКУ́ЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. балаку́чий. Роман Петрович, незважаючи на свою балакучість, за кілька днів так жодним словом і не натякнув на те, що він думає про їхні відносини (Коз., Сальвія, 1959, 164); Замула відзначався балакучістю. Словник української мови в 11 томах