балда
БАЛДА́¹, и́, ж., розм.
Великий з довгим держаком молот.
[Ганджа:] Хе-хе, була колись така техніка. Один свердло держить, другий балдою його забиває (Ю. Мокрієв).
БАЛДА́², и́, ч. і ж., зневажл.
Нерозумна, тупа людина.
– 3 одного боку, звичайно... Квантова механіка... Лазери... – брякнув Вася Деркач і, пустивши очі, почервонів. – Балда! Ручаюсь, що він поняття не має, що таке квантова механіка, що таке оті лазери. І зараз боїться, щоб хтось його не спитав (В. Нестайко);
Новачок – балда. Не знає елементарного (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)