балдахін
БАЛДАХІ́Н, а, ч.
Накриття, переважно з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін.
Потім Патланта покадили... Під балдахіном положили (І. Котляревський);
З одного боку .. стояв трон з кріслом, завішаний зверху аж до стелі червоним оксамитовим балдахіном з золотими торочками (І. Нечуй-Левицький);
Мовчки лягла [Настя] під пишно оздоблений балдахін (З. Тулуб);
Чотири стовпи підтримують балдахін над султанським троном (Р. Іваничук).
Словник української мови (СУМ-20)