балдахін
БАЛДАХІ́Н, а, ч. Накриття, переважно з дорогої тканини з оздобами, над троном, ліжком, носилками, катафалком і т. ін.
Потім Патланта покадили… Під балдахіном положили (Котл., І, 1952, 269);
З одного боку.. стояв трон з кріслом, завішаний зверху аж до стелі червоним оксамитовим балдахіном з золотими торочками (Н.-Лев., IV, 1956, 28);
Мовчки лягла [Настя] під пишно оздоблений балдахін (Тулуб, Людолови, І, 1957, 226).
Словник української мови (СУМ-11)