баналітет

БАНАЛІТЕ́Т, у, ч., іст.

У країнах Західної Європи – право, за яким феодал вимагав у залежних селян виконання певної роботи за плату, визначену самим феодалом.

Баналітет скасовано під час Французької революції XVIII століття (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. баналітет — баналіте́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. баналітет — -у, ч. У феодальній Західній Європі спершу – монопольне право сеньйора брати плату з селян за користування майном суспільного значення; пізніше – грошові побори з селян за право здійснювати ці господарські операції у себе вдома.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баналітет — баналіте́т (франц. banalite, від banal, тут – належний сюзеренові) право феодала в країнах Західної Європи вимагати від залежних селян, щоб вони мололи зерно лише на його млині, випікали хліб у його пекарні, давили виноград на його виноградному пресі за плату, визначену ним самим.  Словник іншомовних слів Мельничука