банк-дилер
БАНК-ДИ́ЛЕР, ~у-~а, ч.
Комерційний банк, який виступає продавцем державних цінних паперів на фондовому ринку.
Великий банк-дилер може мати депозити в іноземній валюті в інших банках, які розташовані у фінансових центрах, де ця валюта є внутрішньою (з наук. літ.);
У межах національного ринку банк-дилер при купівлі-продажу цінних паперів безпосередньо взаємодіє з клієнтом (з наук. літ.);
Відповідно до угоди про комплексне обслуговування банк-дилер відкриває банку-інвестору розрахунковий рахунок на біржі для здійснення фінансових операцій (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)