баняк
БАНЯ́К, а́, ч., розм.
Чавунний горщик; казан.
Було й дітям частенько повнісінькі баняки молодих качанів варили (Остап Вишня);
Полиці заставлені ночвами з холодцем, баняками й макітрами з їжею, хлібом, пирогами (В. Кучер);
* У порівн. Голова ватажка напухла, як баняк (І. Франко);
Грицько Вересай, сидячи під церковною оградою, грав на кобзі і підспівував деренчливим, наче розбитий баняк, голосом (Ф. Бурлака).
Словник української мови (СУМ-20)