баніт
БАНІ́Т, БАНИ́Т, а, ч., заст.
Людина, оголошена поза законом; вигнанець.
[Анна:] А хто баніт, той, звісно, утікач (Леся Українка);
Кожен братчик повинен позиватися в братському суді, а за порушення статуту виключають із братства, тобто відлучають від церкви. Тоді він – банит, людина поза законом (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)