баранячий
БАРА́НЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до бара́н 1, 2.
На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (О. Стороженко);
– Але я .. ще раз помажу тобі очі баранячим лоєм (О. Донченко);
// Зробл. із шкурки барана.
Мефодій тут же скинув свою напівоблізлу баранячу шапку (О. Гончар);
// Пригот. з баранини.
Баранячі котлети.
2. Такий, як у барана.
Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього п'яними баранячими очима (П. Козланюк).
Словник української мови (СУМ-20)