баранячий
БАРА́НЯЧИЙ, а, е.
1. Прикм. до бара́н 1, 2.
На гіллях висіли обідрані волові й баранячі туші (Стор., І, 1957, 397);
— Але я.. ще раз помажу тобі очі баранячим лоєм (Донч., І, 1956, 137);
// Зробл. з хутра барана.
Мефодій тут же скинув свою напівоблізлу баранячу шапку (Гончар, Таврія.., 1957, 345);
// Приготовлений з баранини.
Баранячі котлети.
2. Такий, як у барана.
Шепелявий Гаврило перелякано дивився на нього п’яними баранячими очима (Козл., Сонце., 1957, 44).
◊ У бара́нячий ріг зігну́ти (скрути́ти) — примусити кого-небудь бути сумирним, покірним.
— А що може вдіяти Нехльода, коли ми всі згуртуємось. — Доки згуртуємось, то він тебе в баранячий ріг зігне (Шиян, Баланда, 1957, 117);
[Бобочка:] Дама з таким характером в одну мить скрутить вас у баранячий ріг (Собко, П’єси, 1958, 356).
Словник української мови (СУМ-11)