баранчик

БАРА́НЧИК, а, ч.

1. Зменш. до бара́н 1,2.

Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (Гл., Вибр., 1957, 33);

На плечі він ніс забитого баранчика (Собко, Кавказ, 1946, 98).

2. Глиняна посудина, що має форму такої тварини, для подавання на стіл горілки, вина.

До закусок рекомендується подавати горілку і настойки в графинах, куманцях і баранчиках (Укр. страви, 1957, 318).

3. Те саме, що баране́ць 2.

Хвилі по ньому [ставку] перекочувалися одна через одну, і хвилі не прості, а з білими баранчиками… (Вишня, І, 1956, 346).

Значення в інших словниках

1. баранчик — бара́нчик іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. баранчик — -а, ч. 1》 Зменш. до баран 1), 2). 2》 Глиняна посудина, що має форму такої тварини, для подавання на стіл горілки, вина. 3》 Те саме, що баранець 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. баранчик — БАРА́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до бара́н 1, 2. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (Л. Глібов); На плечі він ніс забитого баранчика (В. Собко).  Словник української мови у 20 томах
4. баранчик — бара́нчик: ◊ неви́нний як бара́нчик → невинний  Лексикон львівський: поважно і на жарт