баранчик
БАРА́НЧИК, а, ч.
1. Зменш. до бара́н 1,2.
Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (Гл., Вибр., 1957, 33);
На плечі він ніс забитого баранчика (Собко, Кавказ, 1946, 98).
2. Глиняна посудина, що має форму такої тварини, для подавання на стіл горілки, вина.
До закусок рекомендується подавати горілку і настойки в графинах, куманцях і баранчиках (Укр. страви, 1957, 318).
3. Те саме, що баране́ць 2.
Хвилі по ньому [ставку] перекочувалися одна через одну, і хвилі не прості, а з білими баранчиками… (Вишня, І, 1956, 346).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- баранчик — бара́нчик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- баранчик — -а, ч. 1》 Зменш. до баран 1), 2). 2》 Глиняна посудина, що має форму такої тварини, для подавання на стіл горілки, вина. 3》 Те саме, що баранець 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- баранчик — БАРА́НЧИК, а, ч. 1. Зменш.-пестл. до бара́н 1, 2. Вівчарики прехорошенько Найкращого баранчика взяли Та й патрають гуртом (Л. Глібов); На плечі він ніс забитого баранчика (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- баранчик — бара́нчик: ◊ неви́нний як бара́нчик → невинний Лексикон львівський: поважно і на жарт