барботин

БАРБОТИ́Н, у, ч.

1. У керамічному мистецтві тип накладного рельєфу для ліпних прикрас на виробах.

Уперше барботин застосували в рейнській кераміці близько 300 р. тому для виготовлення квіткових та інших візерунків, які наносили по краях великих плоских тарілок (з наук.-попул. літ.).

2. Кольоровий матеріал для ліплення таких рельєфних прикрас.

Найбільш “парадна” кераміка із застосуванням червоного лаку прикрашалася орнаментом у техніці барботин (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. барботин — барботи́н іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. барботин — -у, ч. Матеріал для ліпних прикрас на керамічних виробах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. барботин — барботи́н (франц. barbotine) матеріал (суміш білої глини, піску і фарби) для ліпних прикрас на керамічних виробах; наносять перед випалом.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. барботин — (фр. — шльопати) 1. Накладний рельєф в мистецтві кераміки. 2. Кольорова глина (суміш білої глини з фарбою і піском), що вживалась для виготовлення ліпних рельєфних прикрас на кахлях та інших керамічних виробах. Наноситься перед опаленням вручну або кистю в рідкому стані.  Архітектура і монументальне мистецтво