барботин

БАРБОТИ́Н, у, ч.

1. У керамічному мистецтві тип накладного рельєфу для ліпних прикрас на виробах.

Уперше барботин застосували в рейнській кераміці близько 300 р. тому для виготовлення квіткових та інших візерунків, які наносили по краях великих плоских тарілок (з наук.-попул. літ.).

2. Кольоровий матеріал для ліплення таких рельєфних прикрас.

Найбільш “парадна” кераміка із застосуванням червоного лаку прикрашалася орнаментом у техніці барботин (з наук. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. барботин — -у, ч. Матеріал для ліпних прикрас на керамічних виробах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. барботин — барботи́н (франц. barbotine) матеріал (суміш білої глини, піску і фарби) для ліпних прикрас на керамічних виробах; наносять перед випалом. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. барботин — барботи́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  4. барботин — (фр. — шльопати) 1. Накладний рельєф в мистецтві кераміки. 2. Кольорова глина (суміш білої глини з фарбою і піском), що вживалась для виготовлення ліпних рельєфних прикрас на кахлях та інших керамічних виробах. Наноситься перед опаленням вручну або кистю в рідкому стані. Архітектура і монументальне мистецтво