барва
БА́РВА, и, ж.
1. Колір, забарвлення (у 2 знач.).
В глибині затоки долі кам'яною стіною ревів водопад, мов живий срібний стовп, граючи до сонця всіма барвами веселки (І. Франко);
Вся вона [гора] вкрита густим-прегустим сосновим лісом, що своєю темною барвою так одрізняється од ясно-золотистого бука (М. Коцюбинський);
Їхні обличчя лисніли від поту, кольором зливаючись із барвою сорочок (В. Гжицький);
* Образно. Заіскрилося всіма барвами народне мистецтво, вдарили ключем з гущі народної таланти (І. Цюпа).
2. перен. Характер, тон, колорит, манера, відтінок викладу, виконання.
Я згадую хоч не самі слова, то барву їх (Леся Українка);
// перев. мн. Виражальні засоби мови, музики, сценічного мистецтва і т. ін.
Романтична піднесеність та інтенсивність художніх барв потрібні нашій поезії так само, як реалістична правдивість і конкретність зображення (з наук. літ.).
3. рідко. Те саме, що фа́рба.
Якби я всіми [всіма] барвами владала, то я б на барву барву накладала і малювала б щирим самоцвітом (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)