бариш
БАРИ́Ш, у́, ч.
Прибуток від торгівлі або перепродажу.
Він почав марить про свій магазин з тютюном, про бариші, про дівчат (І. Нечуй-Левицький);
Алі знає, як продавати товар для гаремів, і сподівається мати добрий бариш (В. Малик);
// Взагалі будь-яка вигода, прибуток.
І пригадались їм [правовірним] усі незчисленні способи заробітків та баришів, які давали їм гяури (М. Коцюбинський);
– Нехай і бариш, та не здирство, – озвався батько, – а то цей був такий харпак, що сіряк на хребті не держався, а тепер уже бач у які достатки з тих баришів убрався (Б. Грінченко);
Чимало підприємців одержують максимальні бариші шляхом завищення цін і тарифів (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)