бариш
БАРИШ, у, чол. Прибуток від торгівлі або перепродажу.
Він почав марить про свій магазин з тютюном, про бариші, про дівчат (Нечуй-Левицький, I, 1956, 345);
// Взагалі всяка вигода, прибуток.
І пригадались їм [правовірним] усі незчисленні способи заробітків та баришів, які давали їм гяури (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 294);
— Паразитам, царям та буржуям з війни бариші, а робочим людям скрізь кров, смерть, каліцтво (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 266).
Словник української мови (СУМ-11)