бармиця
БА́РМИЦЯ, і, ж., іст.
1. У Давній Русі – кольчужна залізна сітка для захисту шиї.
Сторожа на чолі з тисяцьким Векшею завела до намету людину в темному опашні, .. з шоломом на голові, бармиці й личина якого так закривали чоло, щоки, ніс, що видно було тільки її очі – неспокійні, тривожні (С. Скляренко).
2. У середні віки в Західній Європі – металевий наплічник, до якого кріпились лати та шолом.
Словник української мови (СУМ-20)