бартер
БА́РТЕР, у, ч.
1. екон. Прямий безгрошовий обмін товарами чи послугами, спричинений товарно-грошовим дефіцитом у країні та валютним дефіцитом у міжнародних угодах.
За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов'язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар (з мови документів);
Бартер породила криза платежів і ліквідує його поліпшення фінансового стану підприємств, економіки в цілому (із журн.).
2. екон. Безвалютна, але оцінена та збалансована щодо вартості товарообмінна операція.
Дослідно-виробниче господарство готове йти на бартер (з газ.).
3. розм., жарт. Угода; обмін послугами, предметами за взаємною згодою.
– Я твій боржник, – усміхнувся Мишко. – Розраховуватимемось твердою валютою чи бартером? (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)