басистий
БАСИ́СТИЙ, а, е.
1. Низький звучанням (про голос, звук).
Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг, і басистий чоловічий голос гукнув хазяїна (З. Тулуб);
З пониззя Дніпра долинув басистий гудок пароплава (С. Скляренко);
Від річки долинав дзвінкий дівочий сміх і басисті голоси хлопців (із журн.).
2. у знач. ім. баси́стий, того, ч., заст. Той, хто грає на контрабасі.
Басистий не має де сісти (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)