басистий
БАСИ́СТИЙ, а, е.
1. Низький звучанням (про голос, звук).
Долетіло тупотіння коней, зарипів віз, заляскав батіг, і басистий чоловічий голос гукнув хазяїна (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64);
З пониззя Дніпра долинув басистий гудок пароплава (Скл., Хазяїни, 1948, 90).
2. у знач. ім. баси́стий, того, ч., заст. Той, хто грає на контрабасі.
Басистий не має де сісти (Номис, 1864, № 12474).
Словник української мови (СУМ-11)