батави

БАТА́ВИ, ів, мн. (одн. бата́в, а, ч.).

Германське плем'я, яке населяло дельту Рейну.

Цивіліс, вождь племені батавів, очолив у 69–70 роках н. е. повстання германських і кельтських племен проти Риму (з наук.-попул. літ.);

У 1661 році Рембрандт отримує замовлення написати картину про героїзм батавів у боротьбі проти римського панування (із журн.).

Значення в інших словниках

1. батави — -ів, мн. Германське плем'я у дельті Рейна.  Великий тлумачний словник сучасної мови