батальйон
БАТАЛЬЙО́Н, у, ч.
1. Військовий підрозділ, що складається з кількох рот.
Се ж пісня того батальйону, що збройно в поле виступав під прапор свого легіону, незломну силу закликав (Леся Українка);
Калинку вже викликали в штаб батальйону (А. Дімаров);
Хаща така, що можна замаскувати цілий батальйон (О. Бердник).
2. перев. мн., перен. Лави, загони.
За наказом командира батальйони новобранців невміло перешиковуються (з газ.).
△ (1) Дисципліна́рний батальйо́н – військова частина для засуджених за порушення військової дисципліни.
– Дисциплінарного батальйону його величності молодший каторжник Омелян Вернигора! (О. Довженко);
Казарми дисциплінарного батальйону, мов закинутий форт, лежали на північ від міста (П. Панч);
(2) Ме́дико-саніта́рний батальйо́н – окрема частина медичної служби у складі військових з'єднань.
З перших днів війни майже всі вихованці військових медичних академій і факультетів зайняли посади хірургів медико-санітарних батальйонів і армійських польових госпіталів (з мемуарної літ.);
(3) Штрафни́й батальйо́н – спеціальний дисциплінарний батальйон, куди відправляли військовослужбовців за якусь провину під час воєнних дій.
[Кравцов:] З інституту – в Червону Армію, потім – штрафний батальйон. А тоді нас у тил – міст підірвати. Завдання виконали (О. Коломієць);
Штрафний батальйон кинули в атаку на добре укріплену висоту ворога (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)