батьки
БАТЬКИ́, і́в, мн.
1. Батько й мати стосовно до своїх дітей.
Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господові приємне! (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Батьки приводили дітей записувати до школи (М. Коцюбинський);
Дивився [Давид] – за столиком старенькі батьки, схудлі, зажурені, мовчки сьорбали з ложок (А. Головко);
У батьків-лівшів у п'ятдесяти відсотках випадків народжуються ліворукі діти (із журн.).
2. Предки.
Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Отож вона мені, маленькій, було розказує про наших батьків вільних, та й сама волі забажала! (Марко Вовчок).
(1) Поче́сні батьки́, етн. – поважані або близькі особи, які разом з рідними батьками беруть участь в обряді реєстрації новонародженої дитини.
В Умані вже багато років існує звичай – на честь появи нового громадянина рідні й почесні батьки висаджують дерева в міському парку – в “Алеї новонароджених” (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)