батьків

БА́ТЬКІВ, кова, кове.

Належний батькові (у 1 знач.).

Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму (Біблія. Пер. І. Огієнка);

– Чия ти [дівчина]? – Батькова та материна... (Панас Мирний);

І мріє він про батьків дім, про яблуню в саду і про засмучену по нім красуню молоду (С. Голованівський);

Іван вирішив піти батьковим шляхом (О. Бердник).

Значення в інших словниках

1. батьків — батьків – батьківський Батьків – присвійний прикметник від іменника батько, тобто такий, що належить батькові. “Кожний батьків докір здавався йому тепер удвічі важчим” (Іван Нечуй-Левицький). Батьків голос, батьків лист, батькові колеги, батькові ордени.  «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
2. батьків — БАТЬКІВ – БАТЬКІВСЬКИЙ Батьків, -кова, -кове. Належний батькові; який стосується батька: батьків голос, батьків лист, батькові знайомі. Батьківський.  Літературне слововживання
3. батьків — -ова, -ове. Належний батькові (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Батьків — Ба́тьків іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
5. батьків — ба́тькова (ба́тьківська) стрі́ха. Рідна домівка, там де хтось народився. Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (М. Коцюбинський); // Родина, родинна опіка.  Фразеологічний словник української мови
6. батьків — Ба́тьків, -кова, -кове; -кові, -вих  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. батьків — БА́ТЬКІВ, ова, ове. Належний батькові (в 1 знач.). — Чия ти [дівчина]? —Батькова та материна… (Мирний, І, 1949, 167); І мріє він про батьків дім, про яблуню в саду і про засмучену по нім красуню молоду (Голов., Поезії, 1955, 136).  Словник української мови в 11 томах
8. батьків — Батьків, -кова, -ве Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. батьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца.  Словник української мови Грінченка