батьків —
батьків – батьківський Батьків – присвійний прикметник від іменника батько, тобто такий, що належить батькові. “Кожний батьків докір здавався йому тепер удвічі важчим” (Іван Нечуй-Левицький). Батьків голос, батьків лист, батькові колеги, батькові ордени.
«Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
батьків —
БАТЬКІВ – БАТЬКІВСЬКИЙ Батьків, -кова, -кове. Належний батькові; який стосується батька: батьків голос, батьків лист, батькові знайомі. Батьківський.
Літературне слововживання
батьків —
-ова, -ове. Належний батькові (у 1 знач.).
Великий тлумачний словник сучасної мови
батьків —
БА́ТЬКІВ, кова, кове. Належний батькові (у 1 знач.). Послухайте, діти, напучення батькового, і прислухайтеся, щоб навчитися розуму (Біблія. Пер. І. Огієнка); – Чия ти [дівчина]? – Батькова та материна...
Словник української мови у 20 томах
Батьків —
Ба́тьків іменник чоловічого роду населений пункт в Україні
Орфографічний словник української мови
батьків —
ба́тькова (ба́тьківська) стрі́ха. Рідна домівка, там де хтось народився. Чудовий образ принесла вона в душі тоді під батькову стріху, і той образ раз у раз оживає в її уяві, й міниться, і грає барвами (М. Коцюбинський); // Родина, родинна опіка.
Фразеологічний словник української мови
батьків —
БА́ТЬКІВ, ова, ове. Належний батькові (в 1 знач.). — Чия ти [дівчина]? —Батькова та материна… (Мирний, І, 1949, 167); І мріє він про батьків дім, про яблуню в саду і про засмучену по нім красуню молоду (Голов., Поезії, 1955, 136).
Словник української мови в 11 томах
батьків —
Батьків, -кова, -ве Отцовскій, отчій. Батьковії роскошеньки поминулися. Мет. 139. батьків син. Порядочный сынъ порядочнаго отца, любимчикъ отца.
Словник української мови Грінченка